+380 93 482 23 55
+380 96 289 54 85

Право - мистецтво! Робимо все і навіть більше ...

СУДОВА ВЛАДА РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ

                                                                                                                           Адвокат Євтушенко Микола Павлович

                                                                                                                           Стаття на конкурс АО «Вовк та партнери»

                                                                                                                            31.08.2021 року

 

СУДОВА ВЛАДА РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ

  1. Нестача нових суддів.

 Призводить до надмірного навантаження на систему та проблем з доступом до правосуддя. Через відсутність більше третини суддів громадяни змушені місяцями, а інколи й роками очікувати на розгляд своєї справи, що з роками невілює той результат розгляду справи, який очікувався та в деяких випадках призводить до неможливості захисту порушеного права.

Рівень навантаження на суддю, помічника та секретаря судових засідань є надмірним, що виключає можливість приділення необхідного часу, який необхідний для кожної справи, а тому робота фактично зводиться до технічного виконання своїх обов’язків. Через навантаження суддя не в змозі запам’ятати навіть половини з наявних в провадженні справ. Шкода здоров’ю апарату суда є неоціненною. Помічники суддів беруть справи додому та працюють до пізньої ночі. Секретарі не рідко затримуються на роботі та втопають у горах справ. Секретар суда з ділом, як душа з тілом.  

  1. Реальна незалежність суддів в Україні – це наша дуже далека перспектива.

Пришвидшення її залежить від багатьох чинників. Суддя часто як вовк, оточений червоними прапорцями. Він мусить зважати на прокурора, начальника поліції чи СБУ, на вище судове керівництво та на інших посадовців, які досі прагнуть тримати суди на короткому повідку. І лише одиниці здатні вирватися з цього  зачарованого кола.

Перо в суді, що сокира в лісі.

На думку Ромовської Зорислави Василівни, яку я підтримую задля виправлення ситуації необхідно:

Повернути у ЦПК норму щодо обов’язкового перегляду справи у разі написання одним із суддів особливої (окремої) думки.

Запровадити шкалу негативних балів за кожне скасоване рішення, встановити максимум цих балів, за яких неминучим було б відкриття справи проти судді!

Створити реальні умови для здійснення правосуддя. Науково обгрунтувати максимальну кількість справ, які суддя (суд) може реально, без шкоди для якості ухваленого рішення та свого здоров’я, розглянути і вирішити протягом року.

Негайно припинити політику огульного охаювання судів. Слова «суди корумповані», «суди продажні», без прив’язки до конкретного судді, які часто з різних уст лунають в ефірі,  дискредитують суд як державну інституцію, а заодно дискредитують й державу загалом. Втім багатьом людям сьогодні це подобається. Й вони, як сказав політолог Тарас Возняк, «регочуть від задоволення». Їм би нагадати  слова Миколи Гоголя: «Над ким смієтесь? Над собою смієтесь»!

На жаль, жоден суддя як носій індивідуального і суспільного інтересу не мав досі відваги вимагати від такого лихослівця вибачення за неповагу до суду. Позов судді, поданий суду на захист судової влади, – міг би стати для нього дієвим гальмуючим засобом.

На немає і суда немає.

За суддями слід визнати право публічно відстоювати свої оскаржені рішення, зокрема право на подання заперечень щодо апеляційної чи касаційної скарги та щодо рішення, ухваленого судом вищої інстанції. Трактувати такі дії судді як порушення Кодексу честі суддів, на мою думку, немає підстави. Таке публічне змагання позицій здатне, як ніщо інше, забезпечити справедливість судових вердиктів.

Припинити проведення соціологічних опитувань громадян щодо довіри до суду, оскільки оцінювати діяльність судів може лише той, хто хоча б раз брав участь у судовому процесі. Оцінка діяльності суду має опиратися на кількості оскаржених та скасованих рішень.

Правдивий суддя, що цегляна стіна.

«Щоб тебе поважали інші, поважай себе сам»!

Це гасло сповна стосується суддів. Актів самозневаги у сфері судової влади чимало й вони різнопланові: несвоєчасний початок розгляду справи; необгрунтовані відкладення розгляду; вперте небажання суддів заздалегідь повідомляти учасників судового процесу про перенесення розгляду справи на інший день: «Мовляв, нічого, нехай прокатаються». У цьому разі позов учасників судового процесу про відшкодування здійснених затрат до Державної скарбниці чи до Судової адміністрації, з правом регресу до конкретного судді, міг би дуже швидко змінити ситуацію.

У цьому ж контексті – й той гіркий післясмак, який залишається після прочитання багатьох судових рішень. Чимало суддів досі не збагнули, що ні секретар судового засідання, ні адвокати-захисники, ні, тим більше, сторони не беруть участь у розгляді справи. Вони – лише учасники судового процесу. А розгляд справи є виключною компетенцією суду.

Краще десять винуватців простить, чим одного невинного наказать.

Чимало суддів досі не сприйняли правило оновленого ЦПК щодо процедури залучення до судового процесу третіх осіб, а заодно й усталеного розуміння того, хто може бути такою особою.

Не приділяється належна увага якості викладу судових рішень. Дуже часто вони нагадують набір витягів із текстів законів, без зв’язку з обставинами справи. І цим «грішать» не лише місцеві суди. Дуже часто в рішеннях судів апеляційної інстанції дублюються, слово в слово, рішення районних судів, без щонайменшої власної аргументації. Ця хиба властива й багатьом рішенням Верховного Суду.

І з суда, що з ставка, сухим не вийдеш!

Багатьом суддям виявилося не під силу розуміння верховенства права, зокрема того, що чинний закон може бути несправедливим для конкретної особи чи щодо конкретної ситуації. Тому слова академіка С. Дністрянського про те, що рішення суду може бути спрямоване проти закону, залишаються актуальними.

Верховному Суду давно варто би продемонструвати усім судам свою відвагу щодо застосування аналогії закону та аналогії права. Ії давно слід би перенести із академічних підручників на сторінки судових рішень. Судам варто не боятися аргументувати свої рішення думками видатних людей світу та України.

Та чи знайдеться суддя, який виправдає того, хто вкрав тому, що був голодний?

Рівень заробітної плати помічників суддів та секретарів судових засідань настільки мізерний порівняно з обсягом навантаження та шкоди здоров’ю, що про незалежність судової влади варто позабути. Працівники органів юстиції, які є всього лише розпорядником коштів, що виділяються на суди мають порівняно вищі заробітні плати, однак є всього прокладкою між державою та судом.

На суді, що на воді, не втонеш – то замочишся!

  1. Судовий збір.

Наразі рівень судового збору настільки високий для більшості громадян, що звернення до суду стає неможливим. Для прикладу звернення з немайновим позовом до адміністративного суду за одну позовну вимогу складає 951,6 гривень, хоча як тільки створили адміністративні суди ця сума складала 17 гривень. Тому більшість людей оминає суди, а незаконні рішення владних органів залишаються в силі.

Рівень судового збору за подання апеляції та касації станом на даний час складає 110 % та 120 % від сплаченого судового збору за подання позову, що у порівнянні з минулою редакцією закону складало відповідно 50% та 70%.

  1. Доступ до правосуддя.

Не тільки судовий збір, який для більшості населення України є непомірним порушує право на доступ до суду.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо він уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Не буває однакових обставин справи, як і людей. Не буває і подібних правовідносин. Кожна справа має свою особливість. В кожній справі вирішуються питання, що мають важливе значення для сторін.

На практиці всі ці норми означають, що основним завданням судів першої та апеляційної інстанцій є не вирішення спору по суті з детальним дослідженням всіх обставин у справі та належним аргументуванням судового рішення, а пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Верховного Суду з аналогічного питання і застосування його правових позицій при розгляді чи апеляційному перегляді справи. Чи можемо ми за таких обставин вважати правосуддя доступним? Чи можемо ми із впевненістю говорити про реальну незалежність судді в таких випадках, маючи на увазі незалежність від правових висновків щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах?

Очевидно, що відповісти на ці питання не просто, адже, в більшості випадків, суддя вирішить спір згідно з правилами гри і не буде шукати самостійно правди та справедливості в конкретній судовій справі. На практиці саме так і відбувається – в більшості судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, є посилання на правові позиції Верховного Суду з аналогічних питань. Чи це вірно? Ні. Тому що вимоги процесуальних законів до змісту судового рішення не містять обов’язку суду зазначати їх в тексті судового рішення, напротивагу встановлення відповідних обставин справи належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, їх мотивованій оцінці чи відхилення; а також вказівки на норму права, мотивів її застосування чи незастосування. В цивілізованому суспільстві суду належить центральне місце у всій правовій системі. Саме суд уособлює істинне право, істинну справедливість. Чим вище роль та авторитет суду і правосуддя в цілому, чим більшою самостійністю і незалежністю володіє суд навіть у внутрішніх взаємовідносинах, тим вище в країні рівень законності і демократії, тим надійніше захищені від будь-яких посягань права і свободи громадян. Судовий розгляд справ, який має чітку, детально врегульовану процесуальну форму дійсно найкращий спосіб вирішення спорів та встановлення істини. Однак, застосування цього способу можливе лише тоді, коли суду забезпечена реальна незалежність, коли він приймає судове рішення керуючись верховенством права, на основі доказів, що були досліджені в процесі розгляду справи, за власним переконанням, по совісті і справедливості, і вільний від будь-якого тиску зовні, в тому числі від Верховного Суду і його правових позицій. Лише в таких умовах суд виступає надійним гарантом прав і свобод людини і є доступним.

Норми процесуальних кодексів з обмеженим строком подачі доказів нівелює справедливість правосуддя та встановлення об’єктивної істини по справі.

  1. Електронний суд.

Електронний суд, у його теперішньому вигляді, надає учасникам судового процесу такі можливості як: 1) отримання інформації щодо стадій розгляду судової справи; 2) надсилання процесуальних документів електронною поштою учасникам судового процесу; 3) надсилання судової повістки у вигляді SMS-повідомлень; 4) сплата судового збору онлайн; 5) оприлюднення відомостей у справах про банкрутство; 6) участь в розгляді справи в режимі відео конференції.

Аналізуючи рекомендації міжнародних експертів щодо впровадження систем електронного правосуддя, наголошується на необхідності зробити електронне судочинство обов’язковим, а паперовий обмін документами – винятком. Проте, якщо врахувати, що доступ до Інтернету за різними даними мають лише близько 60% населення нашої держави, то перехід на повний безпаперовий документообіг є на даному етапі неможливим, оскільки це фактично позбавить майже половину населення доступу до правосуддя. Інший варіант – покладання всіх заходів по переведенню паперових документів по судовій справі у їх електронну форму на суд. Однак обладнання, яке мають суди сьогодні, не дозволяє працювати зі значним обсягом електронних справ.

Відсутність належного фінансування судової системи взагалі і видатків на інформатизацію зокрема призводить до неспроможності задоволення потреб усіх охочих у користуванні певними сервісами внаслідок недостатності потужностей відповідних програмно-апаратних комплексів та недостатності спеціалістів для їх обслуговування. У суду інколи не вистачає фінансування на конверти, щоб відправити сторонам повістки.

В реаліях України електронний суд зводиться до необхідності роздрукувати отриманий пакет документів, щоб потім зробити з них копії, сформувати справу та відправити учасникам процесу копії.

Президент України наголосив, що суд має стати прозорим та пообіцяв зробити «суд у смартфоні», що на практиці навіть важко уявити до яких негативних результатів та зловживань це призведе.

Коза з вовком тягалась та тільки шкура зосталась.

За таких обставин ККД від таких інформаційних технологічних вдосконалень є мінімальним. Це все одно, що гужовий транспорт оснастити новітніми засобами супутникової навігації, або стрілецький лук оснастити лазерним прицілом. Це незначно прискорить перший і не багато додасть ефективності другому.

 

 

 

  Контакти

м. Черкаси, 18000, вул. Небесної Сотні, 31, оф. 18

+380 93 482 23 55
+380 96 289 54 85
vovkpartners@gmail.com

Vovk&Partners
Дизайн та розробка - Vladyslav Kurilov

Наша компанія налічує професійних адвокатів та команду досвідчених юристів, які мають суттєвий досвід у відстоюванні прав та інтересів громадян, а також підприємств, установ, організацій.