Встановлення факту проживання в будинку малолітньої дитини

До Золотоніського районного суду в інтересах малолітньої особи, звернувся партнер ЮК «Вовк і партнери» Пилипенко Р.Б, з позовом про встановлення факту проживання в будинку та визнання недійсним договору іпотеки.
Як було встановлено в ході судового засідання, власником будинку укладено кредитний договір з банком за яким останній надавав кредитні кошти під відсотки, а для забезпечення виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів було укладено іпотечний договір на квартиру в якій боржник проживав разом з малолітньою онукою, яка є інвалідом з дитинства.
Після утворення кредиторської заборгованості банк та колекторська організація в порушення вимог ч.ч. 2, 3 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" заявили майнові вимоги на предмет іпотеки, чим фактично порушили майнові права та гарантії дитини-інваліда.
Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши пояснення представників позивача та органу опіки та піклування, а також вивчивши покази свідків, суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог.
Зокрема, вказане рішення грунтувалося на тому, що в судовому засіданні представником позивача було доведено, що малолітня особа постійно проживає у вказаній квартирі зі своїм дідом і відповідно до ст. 156 Житлового кодексу України, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» користується вказаним житлом нарівні із власником. В даному випадку унікальністю ситуації є те, що малолітня особа проживає не з батьками, а зі своїм дідом і фактично згоду на зміну її місця проживання можуть дати лише органи опіки і піклування.
Тому суд правомірно дійшов висновку про порушення прав малолітньої особи оскільки при укладанні вказаного договору іпотеки не було враховано інтереси малолітньої дитини та не отримано дозволу органу опіки та піклування, як того вимагає законодавство.
Частиною 7 ст. 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Частиною 4 вказаної статті зазначено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Виходячи з наведеного, дитина-інвалід на час укладення договорів іпотеки мала законне право користуватися пристосованим для її проживання домоволодінням та фактично користується ним до теперішнього часу.
Враховуючи дані обставини, було доведено, що права малолітньої дитини були порушені та оспорюваний договір іпотеки скасовано.скачать dle 10.5фильмы бесплатно